Три історії жінок-інженерів, які зробили успішну кар’єру в Україні

За статистикою міжнародного Товариства жінок-інженерів (Society of Women Engineers), частка леді, зайнятих у STEM-спеціальностях (Science, Technology, Engineering and Mathematics), постійно збільшується. Упродовж останніх десяти років вона зросла на 5% і сьогодні становить 27% від загальної кількості технічних спеціалістів. Лише у Великій Британії з 2017 до 2020 року кількість жінок в інженерній галузі збільшилася в 6 разів, як повідомляє ресурс STEM Women.

Інформації про частку жінок серед українських інженерів немає. Тим не менше, в Україні є інженерні підприємства, в яких число жінок неухильно зростає. Зокрема, у компанії Прогрестех-Україна (український партнер Boeing, інженери якого беруть участь у всіх основних програмах цивільних літаків виробника) з 2015 року кількість жінок-інженерів збільшилася у 5,8 разів – до 214 осіб 2020 року, що складає майже 22% від загальної чисельності персоналу.

Про те, чому обрали цю професію, де в Україні здобути інженерну освіту, як реалізувати себе в інженерній галузі, чи є сексизм і розділення спеціальностей на «жіночі» й «чоловічі», розповіли три українки, які зробили кар’єру в інжинірингу. Знайомтеся, Світлана Завгородня, Аліса Мошняга та Ксенія Тохтамишева.

Світлана Завгородня, інженер із міцності, компанія Прогрестех-Україна

У дитинстві я не уявляла, що буду інженером, але завжди любила щось майструвати. Вступила до Харківського авіаційного інституту на факультет літакобудування, спеціальність – «Авіаційна та ракетно-космічна техніка». Від початку вчилася на інженера-технолога, але зараз працюю інженером з міцності. Як я здобула нинішню спеціальність, варто розповісти окремо.

Вчитися в ХАІ досить непросто, особливо це стосується курсу «Опір матеріалів». Він важко дається студентам, але це – фундаментальна дисципліна для інженерів, і вчити його треба було дуже старанно. А в мене виходило! Помітивши мою зацікавленість предметом, наш викладач Олексій Третяков запропонував змінити спеціальність на «Прикладну механіку». Крім цього, я почала додатково навчатися в лабораторії «Міцність» при університеті, а також займатися науковою діяльністю. Пізніше мала там свій перший інженерний досвід у реальних проєктах: аналіз локального напруженого стану складальних панелей крила Бе-200; розрахунок статичної міцності колеса всюдихода; статичні випробування зразків матеріалів і елементів конструкції. Це був дуже важливий і корисний для мене досвід, тому що там я збагнула, як працює конструкція і як передбачити її поведінку на практиці.

На п'ятому курсі при ХАІ з'явилася програма від компанії Прогресстех-Україна. Вона дає нагоду опанувати навички авіаційного інжинірингу й дістати роботу  в проєктах компанії Boeing. Після закінчення курсів я успішно пройшла співбесіду, і ще студенткою почала працювати інженером із міцності в компанії Прогрестех-Україна.

Мені пощастило: я одразу потрапила в програму, пов’язану з розробкою новітнього широкофюзеляжного літака Boeing 777Х. Сьогодні в складі тієї ж команди я займаюся проєктами Boeing 787. Під час роботи мала відрядження на завод Boeing в Еверетті, яке надзвичайно надихнуло мене. Часто моя робота пов'язана з розрахунками, схемами, графіками. І якщо ти й бачиш деталь, яку аналізуєш, то лише на екрані монітора, де не відчуваєш її розмірів. А на заводі якраз є шанс оцінити як власну деталь у реальному розмірі (а вона завбільшки з мене), так і всю конструкцію загалом на різних етапах складання літака. Бачити результат своєї роботи, втілений у сучасному лайнері, – це те, заради чого я працюю.

Для мене професія інженера цікава тим, що можна на практиці виміряти, у буквальному сенсі «відчути» результат своєї роботи, а ще – постійно вдосконалювати свої розробки. Ось останній приклад. Ми з проєктною групою розробляли варіант полегшення конструкції – і його схвалили в компанії Boeing. Більше того, наші розробки буде впроваджено в усю лінійку літаків, завдяки чому лайнери стануть легшими й більш економічними.

Авіація дає можливість відчути дотичність до великої, серйозної та важливої справи. Після закінчення ХАІ я одразу шукала роботу за фахом. І я знаю, що зробила правильний вибір.

Аліса Мошняга, інженер-технолог команди «Механічні та гідравлічні системи керування польотом», компанія Прогрестех-Україна

У дитинстві я мріяла бути вченим: мені подобались інтелектуальні професії, а ще - хотіла носити білий халат. Рішення піти в інженерію не було спонтанним, але його не можна назвати й усвідомленим. Мої батьки і брат – інженери за освітою, тому вибір технічного вишу став логічним кроком до продовження сімейної династії.

Я закінчила Національний авіаційний університет за спеціальністю «Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка». Найважче давалися такі предмети, як «Авіаційні прилади», де від нас вимагали досконалого розуміння принципу роботи бортового обладнання (варіометр, висотомір, приймачі тиску, курсові прилади). Але загалом вчитися було дуже цікаво.

Моя кар’єра почалася з практики в одному з технічних дослідних інститутів Німеччини, і набуті там знання згодом дуже допомогли мені. Наш проєкт займався створенням алгоритму високошвидкісного фільмування й обробки зображень. Словом, розроблялася камера для Deutsche Bahn, що кріпилася на вагон потягу та фіксувала певні показники, такі як швидкість руху та розташування вагону, щоби визначити, у яких місцях найшвидше зношуються рейки.

А от перш ніж вийти на роботу в Прогрестех-Україна, я самостійно кілька місяців вивчала конструкцію літака (незважаючи на те, що закінчила авіаційний виш, такого предмета в нас не було). Я також консультувалася з друзями, які вже працювали в цій сфері.

Я щаслива, що моя кар’єра розвивається, і розвивається стрімко. Усього за 4,5 роки роботи мені вдалося пройти шлях від інженера до керівника проєктної групи. Великою мірою цьому сприяла робота на об’єктах замовника: завод Boeing у США я відвідала п’ять разів. Спостерігати процес складання літака й обговорювати важливі нюанси роботи з американськими колегами – унікальний досвід, який дуже допомагає робити кар’єру.

Зараз я обіймаю посаду керівника проєктної групи: постійно спілкуюся з колегами з Boeing у США щодо робочих пакетів, аби з’ясувати всі нюанси роботи з ними. Також консультую і підтримую свою команду з різних технічних питань, розподіляю навантаження, контролюю своєчасне виконання завдань і зворотний зв’язок. Аналізую помилки й розробляю превентивні заходи, створюю інструкції для якісного виконання роботи. Також я відповідаю за один із напрямів робіт, заступаю деяких керівників проєктних груп в інженерному підрозділі Boeing у США. 

Я люблю свою роботу і планую розширювати компетенції: цікаво було би спробувати запускати нові проєкти з нуля, розробляти план дій, навчати команду.

Ксенія Тохтамишева, інженер з підтримки експлуатації систем авіоніки, компанія Прогрестех-Україна

Мені з дитинства легше давалися точні науки, тому вибір технічної спеціальності був абсолютно природним. Закінчила Київський політехнічний інститут, факультет авіаційних і космічних систем за спеціальністю «Системи керування літальними апаратами й комплексами». Це точно не найлегший факультет, але вчитися було цікаво. У цьому плані дуже пощастило з викладачами: завдяки їхній вимогливості та високому професіоналізму після закінчення вишу я мала достатній багаж знань для того, щоби влаштуватися за фахом.

Моєю першою роботою було конструкторське бюро підприємства «Антонов». Там я глибоко вивчила системи автоматичного керування літаками, була залучена практично до всіх процесів створення повітряних суден. Розробляла технічні вимоги та конструкторську документацію на бортові системи, брала участь у стендових наземних випробуваннях, введенні в експлуатацію та підтримці літака після продажу.

Усі ці знання, до речі, стали мені в пригоді під час роботи в Прогрестех-Україна. У цій компанії я працюю інженером з підтримки експлуатації систем авіоніки літаків Boeing, зокрема, системи автоматичного керування (автопілотів). Серед моїх обов’язків – вирішення будь-яких питань щодо роботи систем під час польоту, наземних перевірок чи на вимогу авіаційних регуляторів. Основне завдання – забезпечити безперервну роботу бортового обладнання й запобігти затримкам рейсів. Запити від авіакомпаній можуть надійти в будь-який час, і я мушу надати необхідні технічні рекомендації впродовж обмеженого терміну, а термін може становити лише годину. Тож робота непроста, відповідальна, але дуже цікава. Тут мені знадобилася і вся теорія, якої нас навчали в інституті, і всі практичні навички, набуті в процесі роботи з подібними системами на літаках АН. Дуже допомагають і відрядження в головний офіс із підтримки експлуатантів літаків Boeing, що в Каліфорнії, де можна обмінятися досвідом з американськими колегами й підвищити професійний рівень.

Я певна, якщо ти постійно вдосконалюєшся і любиш свою роботу, в Україні дійсно можна зробити кар’єру в інженерії. Я зустрічала чимало жінок, які довго й успішно працюють на інженерних посадах, і, чесно кажучи, ніколи не стикалася з обмеженнями – ані гендерними, ані професійними. Мені здається, талановитий спеціаліст, котрий займається улюбленою справою, досягне більшого, ніж людина, яка працює на хоч і прибутковій, але немилій і відтак нудній роботі. А інженер – це не нудна професія, тут стане в пригоді й аналітичне мислення, і творчий підхід, і вміння спілкуватися з людьми, і прагнення до самоосвіти.

Окрема тема жіночої інженерії – сексизм і професійна дискримінація. Вони пов’язані здебільшого з тим, що частка жінок у STEM-спеціальностях, за різними оцінками, становить від 13% до 27% у галузі по всьому світу. Утім, наші героїні одностайно стверджують: ця проблема не актуальна для провідних інженерних центрів України. У нас немає дискримінації, як нема й упередженого ставлення до жінок в інженерних колективах. «Цінується твій рівень професіоналізму, бажання розвиватися і здатність працювати в команді, а стать за таких обставин не має жодного значення», – запевняє Світлана Завгородня.

І найважливіше питання: чи може жінка-інженер зробити кар’єру в Україні? Як стверджує Ксенія Тохтамишева, можна і треба йти за своєю мрією. Шлях в інженерію відкрито для всіх. Перевірено.

Нагадаємо, що Прогрестех-Україна засновано американським провайдером інтелектуальних послуг PT-Americas зі штаб-квартирою в Х'юстоні (штат Техас). Українська компанія розробляє інженерні й програмні рішення для підприємств високотехнологічних секторів економіки. Її основним партнером і замовником є корпорація Boeing.

Прогрестех-Україна – найбільша інжинірингова компанія в складі міжнародного холдингу Progresstechgroup, що консолідує низку потужних конструкторських центрів у країнах Європи й Північної Америки.

Спільно з провідними технічними університетами Прогрестех-Україна започаткувала комплекс програм дуального навчання з метою розвитку української інженерної школи, підготовки кваліфікованих інженерів для авіаіндустрії та інших галузей промисловості.

LINK